Наслаждайтесь трипом, ребятки, я расскажу вам историю
Однажды в темном переулке, идя себе по делам, я заметил закладки. Это были свежие, большие, настоящие. Мой наркот уже волновался внутри меня, понимая, что это крупная партия мефа. Я решил рискнуть, купив несколько, потому что жизнь без отравы - это просто скучно, ведь это наше наслаждение, наше пластилиновое сияние.
И так, я прыгнул в автобус и отправился в "пятерочку", где мой наркот всегда был на высоте.
Я вошел в магазин и сразу увидел ее - свою бывшую. Мое сердце забилось сильнее, а мозг просто забился мефедроном. Она стояла на кассе, улыбаясь, не подозревая о том, что меня уже потянуло на доброе путешествие. Я подошел к ней с улыбкой, желая испить от того же фонтана эйфории.
Милота, где ты была все это время? - спросил я, улыбаясь.
О, привет! Да, вот, батонюсь на этой кассе. Ничем особо не занимаюсь, а ты? - ответила она, улыбаясь в ответ.
Ммм, да я вот попал в интересную ситуацию. У меня вот такие закладки - мефедрон, унесешь меня в свой трипчик? - спросил я приподняв брови.
Она на секунду задумалась, а потом улыбнулась и сказала: Почему бы и нет, ведь мы такая отличная пара, наша любовь как наши таблеточки - всегда вместе.
Так мы встретились на "пятерочке" и отправились вместе в наш наркотический трипчик. Мы пробовали каждую закладку, кайфовали от каждого прокола. Весь мир для нас превратился в огромный гашишный пластилин, который мы смешивали в нашем сумасшедшем трипе.
Наше путешествие продолжалось долго, мы батонились на своей волне, пытаясь забыть все проблемы и наслаждаясь каждым моментом. Мы были связаны, словно сосуды, через которые протекает наша отрава. Но как говорят, все хорошее когда-то заканчивается.
Мы потратили все наши закладки и наша любовь растаяла, словно лед в знойном пустынном солнце. Теперь мы просто проходили мимо друг друга, как два наркомана, не желающих идти на контакт. Время разлуки сделало свое дело, и мы остались лишь воспоминанием друг друга.
Так закончилась эта история, пока мой мозг еще плавит мефедрон. Жизнь наркомана удивительна и ужасна одновременно. Мы столько потеряли, но смогли получить так много удовольствия в обмен. Но всегда помните, друзья, что отрава несет внутри себя боль и разрушение.
Поступайте с умом и берегите свое будущее от темных закладок!
Кодеин Purple Drank
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
